Контроль палива на кар'єрі: куди зникає пальне і як це зупинити

У собівартості кар'єрних перевезень пальне може займати до третини. При цьому це найгірше контрольована стаття витрат: списання «за нормою», заправки зі слів водія, зливи, які неможливо довести.

Ми ставимо системи контролю палива понад двадцять років, і початкова картина на різних підприємствах повторюється майже дослівно.

Куди воно зникає

Класика — злив з бака на стоянці і «недолив» на заправці. Без датчика в баку довести неможливо: у журналі одна цифра, у баку інша, свідків немає.

Друге за масштабом — холостий хід. Двигун молотить годинами: взимку «щоб не замерз», влітку «під кондиціонер». Пальне йде, рейсів нуль.

І третє, про що рідко говорять уголос: приписані моточаси і рейси, під які пальне списується цілком законно — за нормою.

Що ставиться на машину

У бак врізається ємнісний датчик рівня палива. На великі баки — два, бо машина працює на ухилах і паливо гуляє. Датчик під'єднується до бортового термінала, той пише рівень безперервно і зіставляє його з місцем, часом і режимом роботи.

Далі все видно у звітах. Заправка — скільки залито фактично, а не за чеком. Різке падіння рівня на стоянці — сповіщення відповідальному в ту саму хвилину. Витрата рахується на годину роботи і на тонно-кілометр, а не «в середньому по парку».

Чого чекати від цифр

На наших впровадженнях витрати палива в перші місяці падають на 10–15%. Причому найбільший ефект дає не покарання винних, а сам факт прозорості: зливи припиняються тихо і самі собою, щойно люди дізнаються, що бак тепер під наглядом.

Окрема приємність: ті самі датчики й термінали — це вже половина повноцінної диспетчеризації. Захочете рости далі — «залізо» купувати вдруге не доведеться.

Ми підбираємо датчики під конкретні баки, калібруємо їх на місці, інтегруємо з диспетчеризацією ATANURA і вчимо ваших людей читати звіти. Питання зазвичай не в техніці, а в готовності побачити реальні цифри.